Доманівський район. Історична довідка

Деталі

Категорія: Історична довідка

Опубліковано Понеділок, 11 березня 2013, 12:57

Автор Super User

Хіти: 2321

Історична довідка

 У далекому минулому Доманівщина - це край, де на широких степових просторах паслися незліченні стада бізонів, кочували войовничі племена кіммерійців, скіфів та сарматів.

Теперішня Доманівщина - це великий сільсько­господарський край, де на родючих чорноземах вирощують високі врожаї пшениці, цукрових буряків і соняшнику, На цій землі живуть працьовиті люди, щирі душею і багаті на вдачу.

 Перші поселення людей на території Доманівського району відносяться до кам'яного віку. На терасах річок Південний Буг (с.Виноградний Сад), Бакшала (с.Анетівка) знайдено вироби з кременю, котрі свідчать, що тут мешкали мисливці на бізонів.

Також виявлено поховання доби бронзи (II тисячоліття до н.е.) та кургани скіфських часів.

Активне заселення району почалося на початку XIX ст., після визволення південної частини України від турецького гніту. Щедро роздаючи землі поміщикам, царський уряд водночас зобов'язував поміщиків вивозити сюди своїх кріпаків по ревізійські душі на 30 десятин землі. 200 років тому тут отримали землі поміщики Доманівські (звідси назва — Доманівка), пан Кантакузен (маєток „Молдавка"), пан Еслінгер (Мостове), пан Мартиновський (с.Прибужжя) та інші.

Згодом тут виросли маєтки, які й досі є свідками історії нашого краю, який на початку ХІХ ст. входив до складу Головлівської волості Ананьївського повіту Херсонської губернії. Населення волості становило 9 348 чол.2 і займалося головним чином землеробством, скотарством, чумакуванням.

Розвивалися ремесла: теслярське, ковальське, кравецьке. Внаслідок реформи 1861 року більшість землі залишилася за поміщиками. Вигони, випаси, водопої - все це, як і раніше, належало їм. Селянам виділялися малородючі землі.

Під час столипінської аграрної реформи багато заможних господарств нашого краю виділилося на хутори й створили нові поселення.

Доманівка виникла на початку 19 століття (1801 —1802 рр) на місці не­великого хутора молдова­нина Худобашева. Після перемоги Росії над Туреч­чиною (1791 р.) царський уряд всіляко заохочував заселення цих південних земель (їх називали Дике Поле). Тут одержали зе­млю поміщики Думанецькі (звідси і назва сели­ща), які завезли сюди своїх кріпаків з Польщі, поступово прибрали до рук кріпаків-втікачів з Центральної Росії та Ук­раїни. Згодом сюди було переселено кілька сімей державних селян з Пол­тавської губернії, а також з'явилися єврейські посе­ленці.

Входила в той час До­манівка до складу Головлівської волості Ананьївського повіту Херсонсь­кої губернії. Населення її займалось   землеробст­вом, скотарством, чумакуванням, розвивались та­кі ремесла, як теслярст­во, ковальство, кравецьке ремесло.

 У 1896 році в Доманівці налічувалось 208 дворів з населенням 1489 чоловік.

Під час Столипінської аграрної реформи 48 за­можних селянських гос­подарств Доманівки виді­лились на хутори і ство­рили села Баришівка, За­бари, Зелінгера, Казарінське, Майорське, Олійниково, Черталка.

За даними 1886 року, 85 процентів доманівців бу­ли неписьменними.  У 1890 році в селі відкри­лась земська школа, в якій навчалось лише 70 дітей. На початку 20 сто­ліття у Доманівці було ві­дкрито медпункт, в якому містився кабінет лікаря, аптека, приймальня.

Під час першої світової війни майже все доросле чоловіче населення було мобілізовано на фронт.

У 1916 році кількість на­селення зменшилась біль­ше як на 400 чоловік.

Бідняки Доманівщини ра­до зустріли звістку про повалення царизму. Про­тягом літа-осені не припи­нялись сходки та мітинги селян, на яких ставилось питання про конфіскацію земель поміщиків Шишкіна та Олійника (в кінці 19 ст. вони придбали землю у попередніх господарів). У грудні 1917 року у по­міщиків таки відібрали зе­млю, худобу, приміщення та реманент. У січні 1918 року в селі обрано раду селянських депутатів, яку очолив 1. П. Ковальов.

Вже в березні 1918 року Доманівку окупували австро-німецькі війська, зго­дом денікінці. У селян ві­дібрали землю і знову по­вернули її поміщикам. Чи­мало доманівців вступили в партизанський загін. який активно діяв проти банд Махно, Тютюнника, петлюрівців, денікінців та інших.

4 лютого 1920 року Доманівку було звільнено Червоною Армією від дені­кінців. Поновлено роботу ревкому, обрано сільську раду, створено комітет незалежних селян.

У 1923 році 68 бідняць­ких селянських госпо­дарств об'єднались у пер­ше товариство спільного обробітку землі.

З 1924 року почала пра­цювати лікарня на 10 лі­жок. в 1926 році початко­ва школа стає семиріч­кою, де вже вчаться 275 дітей.

У 1929 році в Доманівці було утворено 2 колгоспи —"Червона зірка" та "Ра­дянський селянин". А нас­тупного року почала діяти МТС. Поступово підвищу­вався добробут селян. У 1938 році колгоспники одержали на трудодень по 5 кілограмів зерна та 2,4 карбованця грішми. До 1940 року було ліквідо­вано неписьменність, шко­ла вже стала середньою і в рік початку Великої Віт­чизняної війни тут навча­лось 739 дітей. У 1935 році в селі було відкрито аероклуб, який мав свій літак та планери. З 1936 року діяла стаціонарна кіноустановка, а бібліоте­чний фонд нараховував 12 тисяч книжок.

У роки Великої Вітчиз­няної війни   більше 10 тисяч  жителів району  були на фронті,  4 тисячі  чоловік загинуло на війні, з них  Восьми з них - І.М.Лихому, Цибенку І.С., Шварцману М.Ф., Киртку М.Н., Твердохлібову А.С,  Грабовенку М.І.Дорошу Ю.П., Андрейку І.С. присвоєно звання Героя Радянського Союзу. В роки окупації з серпня 1941 по березень 1944 року активно діяло підпі­лля на чолі з М. І. Діордієвим, А. Т. Мазепою.

Для багатьох тисяч людей в Україні та за її межами географічні назви  Акмечетські Ставки, Мостове, Богданівка, Доманівка та ряд інших сіл - символ скорботи, трагізму і пам’яті про криваву зиму 1941-1942рр. Саме тут німцями та румунами було створено другий "Бабин Яр" - величезний табір для знищення десятків тисяч євреїв з усіх населених пунктів від Дністра до Південного Бугу. Було розстріляно більше 116 тисяч чоловік. Зруйнувавши майже все — лікарню, МТС, школу, млин, електростанцію, по­грабувавши колгоспи, фа­шисти утворили в Дома­нівці табір смерті для єв­реїв з Одеси, Кишинева, Ізмаїла та інших місць.

Національна структура району протягом історії його існування змінювалась. До Другої світової війни на території району проживало багато євреїв, особливо в самій Доманівці. Під час німецько-фашистської окупації району в селі Богданівці загарбники створили концентраційний табір, куди звозили ув'язнених радянських військовополонених та євреїв 3 південних областей України та Молдавії. В'язнів тримали тут просто неба або в свинарниках радгоспу. Люди вмирали від голоду, холоду, хвороб. Тих, хто залишався в живих, розстрілювали на крутому схилі яру, звідки вони, часто лише поранені, падали на дно, де було розпалено багаття.

Маленьких дітей кати кидали в полум'я живими. Гітлерівці знищили в цьому таборі понад 55 тис. жителів. Про ці страшні історичні факти, що сталися на території району, йшла мова на Нюрнберзькому процесі. Не обминула жахлива доля і євреїв нашого краю. На місці трагедії встановлено пам'ятний знак жертвам геноциду.

Керівниками і безпосередніми учасниками кривавого злочину були начальник польового гестапо В. Крігер, есесівець О. Герінг, комендант Доманівської жандармерії П. Гелітар.

28 березня 1944 року район був звільнений від окупантів був звільнений від окупантів військами 3-го Українського  фронту, 37 –ю та 57-ю арміями. В  24-х братських могилах поховано 541 воїн-визволитель району.

У повоєнні роки чисельність єврейського населення зросла. У 1989 році їх проживало близько 200 чоловік. За роки незалежності майже всі вони іммігрували.

Після війни доманівці доклали титанічних зу­силь, щоб відбудувати зру­йноване. Вже в 1947 році в селищі почали діяти млин. олійня, райпромкомбінат,  електростанція. Доманівська МТС мала 41 трактор, 21 комбайн, 23 вантажні автомобілі.

У січні 1954 року в зв'язку з розформуванням Ізмаїльської області 6 районів Одеської області: Кривоозерський, Великоврадіївський, Первомайський, Доманівський, Мостівський - було передано до складу Миколаївської області.

У 1957 році Доманівка стала селищем міського типу.

У 1958 році Доманівський район було об'єднано з Мостівським районом.

У 1958 році всі колгоспи селищної ради були об'єд­нані в колгосп імені Котовського, яким довгий час керував О. А. Бєлінсь­кий.

В 60-70 роках у Домані­вці було побудовано сирзавод, комбікормовий за­вод, МПМК, агрошляхбуд, сільгосптехніку, сільгоспхімію, комбінат побу­тового   обслуговування тощо. До невпізнанності змі­нився зовнішній вигляд Доманівки: з 8 вулиць у 1953 році до 68 нині. В Доманівці побудовано примі­щення Держбанку, міліції, сільгоспуправління, Ощад­банку, центру зайнятості, школи №2 та початкової школи, ди­тячої спортшколи, Будин­ку дитячої творчості, аптеки, полік­лініки, Будинку культури, автобусної станції, відділу соціального забезпечення, споруджено стадіон.  У 2002 році Доманівка  відсвяткувала своє 200 – річчя

За останні двадцять років  селище газифіковано, переважна кількість вулиць вкриті асфальтом,  в 2010 році побудоване і здане в експлуатацію нове приміщення школи №1., яка стала  районним навчально-виховним комплексом .

 Доманівщина пишається своїми уродженцями - видатними людьми краю. Серед них відомі письменники: Дніпрова Чайка, Євген Кравченко., Іван  Луценко, Анатолій Маляров, Леонід Ржепецький, Микола Корнило, Василь Лехновський, класик української літератури Марко Кропивницький.

Своєю працею прославили нашу землю Герої Соціалістичної Праці Зоткін А.Т., Романенко Ш., Дремлюга Н.А., Шевченко В.Г., Куніцин Л.А. На освітянській ниві наш край прославив заслужений учитель України Мінченко Анатолій Федорович.